Болехів. Взаємини Ольги Кобилянської з Наталією Кобринською (до 158-ї річниці від дня народження Ольги Кобилянської)

Наталію Кобринську з багатьма видатними жінками, її сучасницями, пов’язують якщо не літературні, то суспільні проблеми. Знайомство з Ольгою Кобилянською зародилось на родинно-побутовому рівні через посередництво доктора Атанаса Окуневського, який дістав посаду лікаря в містечку Кімполунг на Буковині, де в той час жила родина Кобилянських. Окуневський був близьким родичем Наталії Кобринської. Саме в сім’ї Озаркевичів, батьків Н.Кобринської, виховувалась Софія Окуневська, яка залишилася без матері. Напевно, Н.Кобринська невдовзі завітала до Кімполунгу, щоб побачитися з Софією, і тут пізнала скромну молоду дівчину з родини Кобилянських - Ольгу. Сюди ж приїжджав брат Н.Кобринської Євген Озаркевич, привозив для Ольги книжки. 

Дослідники припускають, що знайомство двох письменниць відбулося в 1881 році. В автобіографії Ольга Кобилянська зазначає: «В той час я познайомилась із своячкою Софії Окуневської, а то з письменницею Наталією Кобринською».

Взаємини між Кобринською і Кобилянською, що започатковані на товариському рівні, згодом набули іншого характеру. Н.Кобринська залучила О.Кобилянську до участі в жіночому русі, сприяла публікуванню її перших творів. 1893 року О.Кобилянська взяла участь у виданні альманаху «Наша доля», що його видала Кобринська. Заохочена Кобринською, Кобилянська виступила одним з ініціаторів заснування «Товариства жінок на Буковині». Про спільні інтереси, про дружні стосунки між обома письменницями свідчить той факт, що Ольга Кобилянська не раз бувала в Болехові, листувалася з Н.Кобринською. Вперше О.Кобилянська відвідала Болехів в 1889 році, про що залишила запис у щоденнику: «Тут мальовничі околиці, гарні листяні ліси, тихі, сховані серед зелені села. Я мешкаю у Кобринської, вона дуже інтелігентна і справді обдарована жінка… Щоправда, вона багато старша, більше читала». Побут у Болехові залишив ще один слід у думках Ольги. Тут вона вперше зустрілась із наскрізь інтелектуальним середовищем, іншим, ніж на Буковині. Люди, що їх вона зустріла в гостинному домі Озаркевичів, не вважали мистецтво прикрасою буднів, а жили для нього й суспільних справ. З цього приводу письменниця занотовує в щоденнику: «Багато говориться про соціальні права й літературу, а головне про жіноче питання-багато дечого я чую перший раз і хочу собі це добре запам’ятати». Тут, у Болехові, в домі Озаркевичів, Ольга Кобилянська зустрілась із ще одним новим для неї явищем - українською мовою в ужитку інтелігентної верстви. Різниця у віці не була перешкодою для творчої дружби між Кобилянською і Кобринською. З роками зв’язки між письменницями зміцнювались, у багатьох  випадках погляди на життя, на суспільні процеси співпадали. Ольга Кобилянська набагато пережила Н.Кобринську, але зберегла на все життя теплі спогади про свою старшу посестру.