Болехів. Історія вулиці Тараса Шевченка

В Україні напевно нема населеного пункту, де б не було вулиці, що носить ім’я Тараса Шевченка. Історія вулиці Шевченка в Болехові бере свій початок наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть. Вулиця, що прямувала до Волоського Села, починалася на  Шляхетщині, від головної дороги біля костелу, і закінчувалась на роздоріжжі нинішніх вулиць: Волоської, Млинарської і Коперніка. 

Теперішню назву вулиця отримала ще в 1914 році. Передумовою цьому стало заснування «Просвіти» в Болехові. Українські громади та організації відстоювали у тодішньої влади право називати вулиці іменем Т. Шевченка. «Просвіта» спільно з іншими формуваннями («Січ», «Сокіл», «Сокіл-Батько», «Пласт», «Луг», «Народна торгівля», кооперативні товариства «Надія», «Сільський господар»), частина яких була й у Болехові, сприяла відзначенню 100-річчя поета.  З нагоди цієї події вулиці присвоїли назву – Тараса Шевченка. Від тоді, за будь-якої влади, вулиця не змінювала свого найменування. 

Протягом першої третини ХХ ст. тут виросли будинки болехівської знаті (секретаря маґістрату Бєлявського) і місцевої української інтелігенції, зокрема сімей Чекалюків, Дригиничів. 

До Другої світової війни на вулиці функціонував Католицький дім, який з приходом більшовиків у 1939 році був переобладнаний під Будинок червоної армії. Наступні окупанти – фашисти – перетворили його на ґетто. Тут зазнали нелюдських знущань і катувань  понад 1000 євреїв. Частину з них було вбито. Решту 750 осіб, хто залишився живим, 28 жовтня 1941 року розстріляли в лісі по дорозі на Таняву, в урочищі Березина. Цю трагедію увічнили в пам’ятних дошках, встановлених 2009 року на будинку і на братській могилі. 

В 50-60-ті  рр. почалось відновлення міської забудови. В цьому будинку діяв кінотеатр, якому згодом присвоїли ім’я Тараса Шевченка. В 1989 р. на фасаді будинку встановили меморіальну дошку Кобзареві, а після закриття кінотеатру  та облаштування тут міського відділу реєстрації актів цивільного стану її перенесли на інший будинок, що стоїть на розі вулиць Січових Стрільців і Тараса Шевченка. А колишнє приміщення кінотеатру, свідчення нашої історичної пам’яті, внаслідок пожежі у грудні 2013 року зазнало нищівних руйнувань.