136 років скульптору та вояку УСС – Михайлу Гаврилку

Гаврилко Михайло Омелянович народився у старокозацькій родині 5 вересня 1882 року в Козацьких Хуторах поблизу с. Рунівщина Полтавської губ., нині Полтавський р-н Полтавської обл. Учасник революційного підпілля. Член РУП та УСДРП. Після закінчення 1904 року Миргородської художньо-промислової школи навчався у Санкт-Петербурзькому училищі технічного малювання. Від 1907 р. за фінансової підтримки НТШ здобув освіту у Краківській академії мистецтв, яку закінчив 1912 року. Стажувався у скульптора Е. Бурделя (Париж). У творчості основна тема – Шевченкіана. Учасник чотирьох конкурсів на проект пам’ятника Тарасові Шевченку для Києва. Разом з Володимиром Старосольським, Іваном Чмолою і Оленою Степанів входив до складу комітету, який очолив об’єднані в березні 1914 р. січові товариства. Належав до СВУ (1914). Вступив до 1-ї сотні УСС. На початку війни – відпоручник СВУ в таборах для російських полонених – вояків-українців. У травні 1915 р. відійшов на фронт. Брав участь у боях під Болеховом, Вікторовом, Галичем, Настасовом, над Золотою Липою і Стрипою. Активний член «Пресової кватири» УСС. Спорудив погруддя Маркіяна Шашкевича, Юрія Федьковича, Тараса Шевченка, Івана Франка, Омеляна Гаврилка, чимало медальйонів, зокрема із зображенням князя Святослава і рельєф-медальйон і бюст Тараса Шевченка для Полтавського театру, а ще різноманітних композицій. В 1909 році у Кракові видав поетичну збірку «На румовищах».

В Болехові у домі Наталії Кобринської бував Михайло Гаврилко і творив Шевченка. У травні 1915 року січовий стрілець Гаврилко був учасником боїв з москалями за Болехів. І поле під Стрийською горою, що простяглося попри колію (Когутове поле) є свідком важкого бою Українських січових стрільців. Так козак з Полтавщини прийшов до нас, болехівчан. І як нагадування всім про постать талановитого скульптора, художника, поета, борця за волю України, першого творця шевченкіани в Болехові поруч з пам’ятником українській письменниці Наталі Кобринській 7 вересня 2014 року було споруджено пам’ятник Михайлові Гаврилку. Одна з вулиць Болехова також названа на честь Михайла Гаврилка. В музеї історії м. Болехова ім. Романа Скворія поруч з експонатами про галицьку письменницю Наталію Кобринську є експозиція, присвячена Михайлові Гаврилку. Зберігається в музеї оригінал роботи Гаврилка – скульптура «Голова Прометея» (Болехів, 1911; гіпс), а також копія барельєфа «Тарас Шевченко», виконана Романом Скворієм. В 2014 році фонди музею поповнились новим цінним експонатом – скульптурою «Погруддя Михайла Гаврилка» - подарунок від онука Михайла Гаврилка Ореста Абрагамовича.

До вшанування пам’яті та до відзначення 136-ї річниці від дня народження Михайла Гаврилка в музеї діє виставка друкованих та фотоматеріалів «І я вставав, і знов до бою ішов за волю України».

Михайло Гаврилко був козаком тому, що любив волю. Він був з тими, що йшли в бій за державну незалежність України. Йшов під прапором січових стрільців, йшов під гаслом, який кинув І.Франко українській молоді: «Нам пора для України жить!». Наталія Кобринська не помилилась, коли вперше побачила у молодому полтавчанину і великий талант, який він не змарнує, а віддасть на славу України, і ту незламну силу українського патріота.