Болехів. Історія вулиці Зеленої

Вулиця Зелена в Болехові відома ще з останньої третини ХІХ століття. Розташована на Волоському Селі. Простягається від головної дороги, навпроти нинішньої вулиці Омеляна Савицького, до вулиц Соломії Крушельницької. 

В провулку, що починався від теперішньої вулиці Січових Стрільців, за будинком № 28 і виходив на з’єднання з вулицею Зеленою, стояла власна хата Наталії Кобринської, в якій проживала від 1907 по 1920 рік. 

Неподалік, у нижньому кінці вулиці Зеленої, за життя письменниці знаходилась ґміна Волоського Села. У 1900-х роках  у цьому будинку Н. Кобринська організовувала зустрічі з жінками, яких залучала до суспільної праці. Від середини 40-х років минулого століття тут діяла початкова школа. Потім будівлю продали під житло. На жаль, будинок не зберігся.  

Далі, ліворуч, на місці монастиря ХVІІІ століття росли липи, а за ними, за часів Кобринської, виднілася стара дерев’яна церква Св. Параскеви. 

На вулиці Зеленій проживав Петро Зволинський – адвокат і громадський діяч, довголітній ентузіаст «Просвіти», заступник голови і член виділу окружної філії в Болехові, керівник хору, шанувальник таланту Кобринської. Репресований радянською владою. До Болехова повернувся на початку 50-х років. Проживав у будинку під № 6, який стоїть до сьогодні. Петро Зволинський похований у Болехові на Волоському цвинтарі.