До 195-ї річниці від дня народження Івана Озаркевича

Озаркевич Іван Іванович (05.12.1826, с. Глибоке Богородчанського повіту на Станіславівщині – 09.02.1903, Болехів Долинського повіту) – греко-католицький священик, культурно-громадський діяч, батько Наталії Кобринської. Школу і народну гімназію закінчив у Станіславові, філософські студії у Чернівцях, а богослов’я   у Львові (найімовірніше,1848, бо то ж року одружився і в нього народився син Володимир). Висвячений на священика 12.11.1848 р. 

Завідатель парохії  (1848-1852) і парох (1852-1884) с. Белелуя Снятинського повіту, а з 1860 р. – декан Снятинський, парох церкви св. Мироносиць і Никодима та Йосифа Ариматейського м. Болехів (1884-1903), згодом декан Болехівський, радник Митрополичої Консисторії з відзначенням крилошанина (з 1882 р.). Комісар у справах сервітутових і шкільних. Віце-маршалок (заступник голови повітової Ради) у Снятині (1868-1884) та член окружної шкільної ради від Снятинського повіту. Громадський радник церковних громад сіл Белелуя та Красноставці. За його старанням збудовано дерев’яну церкву св. Михаїла у Красноставцях (1866), виконано розпис у церкві с. Белелуя, відкрито школи: в Белелуї (1852) і Красноставцях (1867). Посол крайового сойму (1867-1876). Тричі обирався послом до австрійського парламенту (1873-1891). У 80-90 роки подавав інтерпеляції на захист громадських і національних прав українців, зокрема в цілях покращення шкільної освіти в Галичині. Як поміркований народовець виступив з опозицією «Новій ері». 1893 р. очолив 220-членну депутацію галицьких українців до австрійського цісаря з меморандумом про виборчі зловживання, але ніколи не виступав проти вільнодумства певних осіб, в т. ч. своїх дітей. Активний співробітник «Зорі Галицької», інших газет, ініціатором деяких видань Галичини й Буковини. Активний член «Народного дому» у Львові, «Галицько-руської матиці» і «Общества ім. Михайла Качковського». Поет (байка «Пес і вовк»), перекладач («Поворот батька» А. Міцкевича), публіцист і автор окремих видань («Опис Белелуї» (1871). Написав і видав двотомник власних німецькомовних промов у парламенті,  збірник проповідей «Слова духовної правди» (1871), спогади «Листи до друга». 

Займався побудовою нової мурованої церкви в Болехові, яку в 1909 р. освятив Митрополит Андрей Шептицький, заснував при ній церковне братство (1892). З приїздом до Болехова заснував товариський клуб «Руська Бесіда», членом якого він був ще на Снятинщині. Його дім в Белелуї і Болехові називали «руськими (українськими) Атенами», де, за висловом О. Кобилянської, «витали життя і дух». Похований Іван Озаркевич в Болехові на Волоському цвинтарі.