ЙОГО ДУХ ЖИТИМЕ ВІЧНО (До 140-річчя від дня народження та 70-річчя з дня смерті отця – декана Володимира СУХОГО)

Він був чи не найвідомішим болехівчанином за все ХХ століття. Ще й досі ті, хто знав отця особисто, згадують його з великою пошаною та вдячністю.

Світла постать великого подвижника на Христовій ниві та невтомного будителя українського національно-визвольного руху о.Володимира СУХОГО завжди була прикладом служіння Богові, любові до свого народу, високої культури та освіченості. Ревний душпастир, видатний церковний, культурно-громадський і політичний діяч, він був людиною із всебічною, блискучою освітою і багатим життєвим досвідом.

Народився Володимир СУХИЙ         18 березня 1883 року у Львові. У день його рукоположення молодому священику мати подарувала золоту чашу. У віці 29 років (1918 р.) о.СУХИЙ приїхав до Болехова і був спочатку сотрудником у церкві св.жінок Мироносиць, парохом якої був о.Теодот Ярема, пізніше у 1924 році парохом став о.Іван Давидович. У 1935 році деканом Болехівським і ректором Волоського села та настоятелем церкви Святої Великомучениці Параскеви став о. Володимир СУХИЙ. Також у лісі в урочищі «Бучники» на місці об'явлень Матері Божої була відпустова каплиця  Пресвятої Богородиці з відпустом св.Апостольського престолу, де у супроводі о.Володимира СУХОГО на "Зелені Свята відбувалося паломництво до тої каплички з усіх околиць." У 1938 році з ініціативи о.СУХОГО розпочалося будівництво нової дерев’яної церкви шляхом обкладання старого храму новими стінами. У 1939 році будівництво церкви св.муч.Параскеви було завершене, а о.Володимир СУХИЙ був не тільки натхненником спорудження святині, але й благодійником.

Окрім душпастирської діяльності, о.СУХИЙ вів активну громадську діяльність. Очолював товариство «Просвіта» на Волоському селі, був членом правління міської окружної філії товариства «Просвіта», очолював Марійське товариство при церкві св.муч.Параскеви, організовував церковний хор, очолював товариство «Відродження» («Св.Тверезість»), керував організацією КАУМХ (Католицька Акція Українська Молодь Христові), співпрацював із «Союзом Українок», який влаштовував різноманітні акції: до св.Миколая, колядки, щедрівки тощо.

В будинку, де жила Наталія Кобринська о.Володимир СУХИЙ організував дім Захисту, названий на її честь, в якому розміщувалася бібліотека. Майже кожної неділі та у свята болехівчани, а особливо студентська молодь проводили у читальні «Просвіти» культурно-освітню діяльність. Виголошували реферати на різноманітні теми, із бібліотеки позичали книжки. Читальня передплачувала тодішні часописи: «Діло», «Новий час», «Народну справу», «Сільський господар». При читальні був аматорський гурток, який вів о.СУХИЙ, а членами гуртка була переважно молодь.

Будучи самотнім (целебсом), о.Володимир СУХИЙ вів аскетичний спосіб життя, витрачаючи усі свої доходи на благодійні, доброчинні та громадські справи – допомогу бідним і сиротам, вихованню молоді, підтримці українських організацій та установ. Був благодійником захорони для дітей-сиріт, що розміщувалася в будинку, подарованому лікарем Костем Ікаловичем. Захоронку провадили Сестри Василіянки і сюди приходили діти з усього міста, де навчалися релігійних та народних пісень, віршів, танців, влаштовували вистави, відзначали релігійні і національні свята. Отець СУХИЙ всіляко допомагав сиротам, які його щиро любили і глибоко поважали.

Підтримував діяльність ігумена Гошівського монастиря о.Шипітки, мав у своїй діяльності підтримку довколишнього духовенства, болехівської  інтелігенції та міщан. Його близькими співробітниками були Гриць Лучаківський, Венедикт і Тарас Сімківи, Гедимин Лисинецький, Петро Зволинський, Кирило Чекалюк та багато інших. Польська адміністрація переслідувала о.СУХОГО грошовими карами та частими арештами, але за кожним виходом з в'язниці його зустрічала на залізничному вокзалі уся українська громада Болехова. До призначення о.СУХОГО на пароха Болехова чи згодом на єпископа Холмщини, чого бажав Митрополит Андрей Шептицький, не допустила вища польська влада. Отець Володимир СУХИЙ був надзвичайно скромною, культурною людиною. Ніколи не підносив голосу, його мова була переконливою і аргументованою. Під впливом отця багато хто з болехівчан змінювали свої погляди і ставали його помічниками на ниві національного відродження. З приходом більшовиків церква св.Параскеви була закрита. Отець СУХИЙ був змушений відправляти Службу Божу та інші церковні відправи вдома, в церковній резиденції. Варто відзначити, що о.Володимир СУХИЙ жив дуже вбого. Спав він на дерев'яному ліжку, на соломі, прикритій рядниною. В кімнаті стояли стіл, чотири крісла, шафа і табуретка.

Помер отець Володимир СУХИЙ 14 квітня 1953 року. Провести його в останню дорогу прийшли ті, хто сповідався в нього, молився разом з ним, приймав перше причастя, хто відстоював український дух і рідну церкву, хто слухав його палкі промови і кому він допоміг у скруті. Увесь Болехів був у скорботі. На могилі покійного отця Володимира СУХОГО спорудили пам'ятник у вигляді хреста. 18 листопада 2007 року було відкрито та освячено пам'ятну дошку отцю-декану Володимиру СУХОМУ на фасаді церкви Святої Великомучениці Параскеви м.Болехова.  

Його скромне і водночас духовно багате життя дає нам простий приклад і сьогодні у часі війни, у нашому ХХІ столітті – столітті нових викликів. Служити Богові, любити Україну, любити людей, віддавати їм усю життєву енергію, робити спільну, велику справу. Як і робив він – о.Володимир СУХИЙ.

До 140-річчя від дня народження та 70-річчя з дня смерті отця - декана Володимира СУХОГО у Музеї діє виставка друкованих видань та фотоматеріалів з фондозбірки "ЙОГО ДУХ ЖИТИМЕ ВІЧНО".