Сьогодні, 24 квітня, минає 16-а річниця, як відійшов у вічність ОПАНАС ЗАЛИВАХА

Український живописець, відомий шістдесятник, член Клубу творчої молоді (1960-1964), політв'язень брежнєвських таборів (26.11.1925, с.Гусинка, Куп'янський район, Харківська обл. - 24.04.2007, Івано - Франківськ).

Рятуючись від Голодомору, родина переїхала на Далекий Схід. Навчався в Іркутському художньому училищі, потім у Самарканді. В 1946 році вступив у Ленінградську академію мистецтв, з другого курсу якої був відрахований за "негідну високого звання радянського студента поведінку".

Відновити навчання та закінчити вуз вдалося лише по смерті сталіна. 

Після років поневірянь повернувся в Україну. Оселився в Іван - Франківську (1962). У 1965 році був заарештований і засуджений до 5 років таборів суворого режиму за звинуваченням "антирадянській пропаганді й агітації".

Одружився з Дариною, племінницею С.Бандери. У 1970 році повернувся до Івано - Франківська.

Один з еліти шістдесятництва. Лауреат премії ім. В.Стуса (1989) та державної премії ім.Т.Шевченка (1995), Заслужений художник України (1999). У співавторстві з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук, Галиною Зубченко створили вітраж "Тарас Шевченко. Мати" для Київського університету (1963-1964). Цей твір знищили, як і декоративне мозаїчне панно митця в дитячому кафе "Чарівне горнятко" (перейменоване на "Сніжинку") у БОЛЕХОВІ. 

Під впливом членів групи Українського Національного Фронту З.Красівського і М.Дяка став істинним націоналістом духу. Написав спогади про о.Ярослава Лесіва і З. Красівського.

В фондах Музею історії м.Болехова ім.Р.Скворія зберігається цінний експонат - подарований художником Опанасом ЗАЛИВАХОЮ твір "ПОХОВАННЯ ЗЕНЯ КРАСІВСЬКОГО" (1991).