Мить життя… Згадаймо ЮРІЯ ПРОНЕНКА

(31.05.1947 – 04.02.2015)

(8-і роковини з дня смерті)

Ю.ПРОНЕНКО

4 лютого цього року минула 8-а річниця з дня смерті ЮРІЯ ПРОНЕНКА- великого українця, для якого Болехівщина стала рідною.

Юрій  Проненко – вчитель історії і викладач філософії,   майстер спорту з боксу і спортивного скелелазіння, поет, прозаїк і художник.

Народився Ю. Проненко 31 травня 1947 р. в місті Добропіллі Донецької області у сім’ї вчителів. Дитячі роки пройшли у місті Буську на Львівщині. Тут закінчив  восьмирічну школу. Згодом родина повернулася на Донбас, де  він здобув середню освіту. Військову службу проходив на флоті (1966-1969), після якої  деякий час працював тренером. В 1977 році закінчив історичний факультет Львівського університету. Відтоді мешкав у Болехові, зріднившись із  бойківською землею.

Від батьків Ю. Проненко перейняв глибоку пошану до української культури і любов до материнської мови. Читати навчився в   чотирирічному віці, а в п’ять уже зачитувався «Кобзарем». Ця книга стала визначальною у житті і творчості митця. Свою останню виставку художніх полотен, яка експонувалася в музеї історії міста Болехова імені Романа Скворія наприкінці 2013 року, він присвятив 200-літтю Тараса Шевченка.

Займав активну громадянську позицію. Започаткував відродження справи випуску газети в нашому місті («Джерело», 1994-96 рр. і «Зоряниця», 1996-98 рр.). Юрія Проненка бачили на сцені в ролі козацького старшини у виставі «Гетьман Дорошенко» Людмили Старицької - Черняхівської та в складі народного аматорського ансамблю «Народні джерела». Живописом почав  займатися з 1988, а через два роки з’явились перші поетичні рядки, які стали основою для збірки «Розтривожені думи». Пізніше у Львові вийшла книга поезії,  прози,  живопису «… І мить життя» (2005). А ще є електронні версії книг: «Люди і скелі», «Де небо й гори». За особливий внесок у відродження культури нашого краю нагороджений медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям».

Художнє мистецтво Юрія  Проненка –  це  миті життя, з яких складається Всесвіт з його буденністю і високою духовністю, відкритістю і таємничістю. В художніх роботах митця відбивається його душа і внутрішній світ. Він не шукав визнання заради слави. Творив, бо цього прагнула його душа. Писав так, як підказувало йому серце.