Краєзнавство Болехівщини: реалії і перспективи

Давня історія рідного краю невіддільна від нашого сьогодення. Як і колись, нині є чимало дослідників, які роблять свій вклад у її вивчення. Але здійснити видання результатів своєї праці – надзвичайно важко без державної і фінансової допомоги. Тому з метою популяризації української книги та читання в нашій області створена цільова програма підтримки книговидання на 2016-2020 роки. Користаючи з такої можливості, Музей історії міста Болехова імені Романа Скворія теж долучився до цих заходів. На творчу зустріч «Болехівський край далекий і близький» запросили краєзнавців: Василя Луцика, Дарію Петречко та Ірину Пилипів, які вже презентували нам свої окремі видання, статті, етнографічні розвідки. Крім того, вони мають і чимало нових напрацювань, готових до друку.

На початку 90-х років, коли гостро постала потреба у відновленні історичної правди, група ентузіастів взялася за ліквідацію «білих плям» нашої історії. В. Луцик згадав, що зокрема Роман Скворій інформував про історію України і Болехова на лекціях Товариства української мови ім. Т. Шевченка. Путівник по старожитностях «На болехівських видноколах» (1991 р.) Р. Скворія став першою книгою, що заповнила прогалини історичної невідомості. І це видання, і наступні («Болехів. Телефонний довідник», «П’ять років разом», «На зламі тисячоліть. Болехів та околиці»), що теж вийшли за підтримки міської влади, засвідчили результативність співпраці з нею краєзнавців і громадських організацій для розвою української ідентичності та розбудови Української держави.

Болехів для кожного з нас є особливим містом, бо в його історії – історія Галичини. Згадуючи імена відомих людей нашого міста, В. Луцик наголосив, що досвід минулого ми маємо сприймати як уроки на майбутнє. Тому так важливо відкривати досі незнані сторінки життя болехівчан, висвітлювати забуті або навмисно замовчувані події, говорити правду. Він розповів про недавню презентацію свого перекладу «Спогадів» Дов Бера-Болеховера і повідомив, що здійснив переклад і підготував до друку книгу «Вигнанець з раю» – реальну історію життя у споминах з дитячих літ Станіслава Адлера.

Учасники зустрічі познайомились і з Дарією Петречко, головою Івано-Франківського обласного товариства «Бойківщина», лауреатом конкурсу ім. Мирона Утриска, майстром народної творчості Прикарпаття, автором трьох унікальних видань «Вишивані скарби». Вона, уродженка с. Чорна Нижньо-Устрицького р-ну на Дрогобиччині (нині територія Польщі), у 1951 р. разом з батьками була примусово виселена на Турківщину. А більша частина її односельчан потрапила в донецькі степи. Біль втрати рідної землі у спогадах чорнян лягли в основу книги Д. Петречко «Втрачені українські села. Чорна». Виїжджаючи назавжди, люди забирали найдорожче – вишиття, і берегли його як скарб. Спілкуючись із колишніми земляками, Дарія Петречко почала збирати вишиванки, намагалася самотужки відтворювати орнаменти. Розуміючи, що одній це не під силу, вирішила видавати альбоми. Сьогодні у її доробку є три видання, що охоплюють західну, східну і центральну Бойківщину. Основою другого альбому є світлини вишитого одягу східних бойків, аматорські фото моделей (в т. ч. з Болехова) у вишиваному одязі минулого століття. Чимало зразків взято з фондів музею історії міста Болехова, також у майстрині Любові Юрків з Пібережа, є зразки з Гузієва та інших сіл. У спільних планах музею і Дарії Петречко на квітень цього року – презентація двох її альбомів «Вишивані скарби» з показом бойківської ноші. На завершення зустрічі авторка повідомила, що на черзі видання наступного альбому.

Ім’я освітянина, краєзнавця, громадського діяча Ірини Пилипів добре відоме читачам не лише газети «Ратуша» завдяки її численним статтям, нарисам, замальовкам, етюдам, оглядам, етнографічним розвідкам. Її публікації (а їх понад 100) в районній газеті, обласних та республіканських часописах, наукових збірниках охоплюють широку тематику: історія, географія, література, культура і туризм, етнографія. І. Пилипів – автор шкільної «Програми з народознавства», предмету «Деонтологія» апробованого під назвою «Основи християнської моралі», чотирьох туристично-краєзнавчих маршрутів «Тисів-Болехів-Скелі Довбуша» з головною ставкою на пам’ятні місця, пейзажі та орографічні об’єкти Тисова.

За краєзнавчі розвідки визнана лауреатом ХІІ конкурсу ім. М. Утриска (2009). У номінації «Педагогічний працівник» визнана лауреатом премії ім. М. Стельмаховича (2011). Член Національної спілки журналістів України.

І. Пилипів має надію, що всі її дослідження і краєзнавчі розвідки таки побачать світ і здійсниться давня мрія – у Тисові буде створено музей села.

Учасники зустрічі висловили сподівання, що болехівські краєзнавці зуміють використати можливості цільової програми підтримки книговидання і Болехівщина вкотре заявить про себе цікавими дослідженнями і публікаціями.