Виставка-огляд друкованих видань про Болехів із фондів Музею історії міста Болехова ім. Романа Скворія

На певному етапі життя кожна людина починає цікавитися історією свого роду, місця, де народилась і виросла. У багатьох та цікавість переростає в захоплення. І лише в деяких вона стає змістом усього життя. Роки пошуків і досліджень першоджерел, збір спогадів та різноманітної інформації дають можливість відтворювати реальні події. А коли виходить друком нова книга – це черговий крок до ліквідації «білих плям» в історії.

Музей історії міста Болехова імені Романа Скворія налічує 8515 одиниць основного фонду, значна частина якого – книжковий фонд. Особливе місце займає історико-краєзнавча література. Цей розділ налічує понад 40 видань, де йдеться про історію Болехова від найдавніших часів до наших днів.

До найрідкісніших належить книга К. Альберті-Шиманської «Затавроване гетто» (1931). Ця повість – про події першої світової війни, нужденне життя і поневіряння єврейської бідноти. Наступна книга - «Смолоскип у темряві» І. Книш – про Н. Кобринську, перу якої належить оповідання «Жидівська дитина».

Тематика життя єврейської спільноти широко представлена у виданнях: «Я знову єврей. З Болехова до комуністичної Польщі і назад до юдаїзму» Шльомо Адлєра гебрейською та англійською мовами, «Доня, її хоробрість, її удача і її доля» цього ж автора, гебрейська одіссея «Тоді в Болехові» А. Реньє німецькою мовою з дарчим написом автора, а також україномовний переклад книги (2017).

В пошуках будь-якої інформації про життя євреїв у нашому місті сюди приїжджали історики, колишні вихідці з Болехова. Кожні їх відвідини – нова книга для музею. Науковець Міріам Вейнер подарувала ілюстроване видання «Євреї в Україні і Молдові», в якому одна сторінка відведена Болехову.

Представники сім’ї Ротів відтворили історію свого роду, одна з гілок якого мешкала в Болехові.

Євреї були складовою суспільного життя міста, безпосередніми учасниками важливих подій. Саме про таких йдеться у двох виданнях літопису визвольних змагань «Нескорена Долинщина», упорядником яких є М. Борис. В книгах вміщено спогади Стелли Кренцбах про її перебування в лавах УПА, завдяки чому вижила, а також про галицьких євреїв – доктора Максимовича, доктора на псевдо «Кум» та ще одного невідомого, які рятували поранених повстанців.

Проживання євреїв у Болехові засвідчують численні світлини кінця ХІХ – першої половини. Вони увійшли до фотоальбомів «На зламі тисячоліть» (Болехів, 2003) і «Долинський повіт на давніх світлинах» Ю. Фреїва (2016).

До написання історії нашого міста доклався краєзнавець Р. Скворій. Його дослідження: «На болехівських видноколах», «В Болехові баталія…», «Таємне стає явним» про давні та недалекі події Болехова.

Свій внесок в літопис міста внесли: історик-мистецтвознавець Ян Батковський («Болехів»), в’язень сталінських катівень Ст. Чекалюк («Болехівський мартиролог»), журналіст І. Ярич («1000-ліття в обличчях. Долина, Болехів, околиці»).

В лютому 2018 р. Болехів презентував книгу Бера Біркенталя «Спогади», що нарешті вийшла в українському перекладі.

А ще відомо про художній роман «Софія» Генріха Блюменталя (1907). Маємо надію, що вона теж побачить світ в українському варіанті.

Нещодавно побачила світ книга «Слова з Болехова» Ю. Гнатишака, фундаментальне дослідження болехівської говірки. Автор книги сьогодні серед нас. Це унікальне видання презентували в музеї 21 лютого 2018 року, в Міжнародний день рідної мови.

Опрацьовуючи кореспонденцію науковців, дослідників і краєзнавців, письменників і літературознавців до Р. Скворія, маємо намір видати книгу епістолярної спадщини, яка є безпосереднім доказом невтомної і плідної праці засновника музею. Про це була доповідь на науковій конференції з нагоди 50-річчя музею 28 лютого 2018 року.