До 96-річчя від дня народження засновника Музею історії міста Болехова РОМАНА СКВОРІЯ

Високих, серцем писаних октав.

Роман Скворій народився 28 лютого 1927 року в Куличкові – невеличкому селі на Сокальщині. Жив і працював бібліотекарем в Болехові, а став відомим краєзнавцем Прикарпаття.

Понад тридцять років наполегливої пошукової праці Р. Скворія склали вагомий доробок на ниві краєзнавства: «Опришки на Болехівщині», «Кам’яна легенда», «Хай заговорять камені», «З глибин віків» (до 600-річчя першої згадки про населені пункти Долинського району), «Слідами великого Каменяра по Долинщині»,  «Відлуння середньовіччя», «Історична топоніміка Долинщини», «На болехівських видноколах», «З родоводу Витвицьких», «Розгадка Бубнища?», «Озаркевичі – рід подвижників», «В Болехові баталія…», поетичний переклад «Слова о полку Ігоревім»… Починав з історії життя однієї людини – Наталії Кобринської, а відкрив нам історію століть, що сягала в далеку минувшину.

Відновлення державотворчих процесів в Україні наприкінці 80-х – на початку 90-х років сприяли відродженню духовності, історичної пам’яті й культурної спадщини. Найактивнішим учасником і лідером цього руху на Болехівщині став Р. Скворій.

Болехівська громада намагалася стати частиною української нації. Ці прагнення виливались у багатолюдні мітинги і віча, вшанування відомих людей краю, святкування ювілеїв. Одним з таких велелюдних свят за ініціативою Р. Скворія стало відкриття пам’ятника Наталії Кобринській у червні 1990 року. В той день вперше прозвучала пісня про Кобринську «Етапами болю і боротьби», співавтором якої був Р. Скворій, а музику для неї написав Василь Стецик з Долини.

Завдяки Роману Скворію болехівчани вперше за період існування міста святкували його 620-річчя. Він – автор ГІМНУ міста – «Пісні про Болехів» («В підгір’ї бойківських Карпат, немов розсипане намисто…»). За його ж пропозицією затверджений ГЕРБ міста, повернені давні та надані нові, пов’язані з українською історією, назви вулиць. Своїм внеском від реалізації книги «На болехівських видноколах» він започаткував створення фонду побудови пам’ятника Іванові Франку в Болехові. Р. Скворій піклувався, щоб унікальна пам’ятка природи Скелі Довбуша набула державного статусу як пам’ятка історії і культури. З його ініціативи була реставрована могила Н. Кобринської та віднайдена ним могила священика й письменника Михайла Петрушевича.

За багаторічну діяльність та значний внесок у збереження історико-культурної спадщини та природних скарбів України визнаний лауреатом обласної премії імені Івана Вагилевича  в галузі краєзнавства (1992) та посмертно удостоєний звання «Почесний член спілки краєзнавців Прикарпаття» (1996). Йому першому присвоїли звання «Почесного громадянина міста Болехова» (1996).

За оцінкою сучасників Р. Скворій був людиною з твердими переконаннями, знавцем історії, літератури. Як депутат Долинської районної ради не міг стояти осторонь тих процесів, які відбувалися в краї. Від його мудрого, зваженого і переконливого слова залежало прийняття багатьох рішень. Це був депутат, яких сьогодні бракує.

                  

Відійшов у вічність несподівано 20 лютого 1996-го.

Час невблаганно забирає від нас найкращих людей – працьовитих і жертовних, талановитих і авторитетних. З відстані років ми розуміємо цінність їхньої наукової, творчої, духовної спадщини. Про Романа Скворія завжди нагадуватимуть його книги-дослідження, вулиця його імені, пам’ятна дошка на будинку бібліотеки, в якій працював. І Музей історії міста Болехова імені Романа Скворія. Про нього пам’ятатимуть, бо він жив для нас і полишив усе рідним, краєві, Україні.